Про цей курс

Епідемія туберкульозу в Україні, як і раніше, являє собою серйозну проблему для системи охорони здоров’я країни. Особливий тягар становить значна поширеність випадків хвороби з множинною лікарською стійкістю серед нових та раніше пролікованих випадків туберкульозу.

Згідно із результатами проведених досліджень, поширеність мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) та туберкульозу з розширеною резистентністю (РРТБ) є прямим результатом неспроможності мобілізувати наявні ресурси для повноцінного запуску підходу до лікування, орієнтованого на потреби пацієнта. Підходу, який ефективно інформує та підтримує хворих на туберкульоз (та їх сім’ї) і допомагає завершити без відриву повний курс лікування.

Амбулаторне лікування туберкульозу – це стандарт медичної допомоги, який у всьому світі вважається найкращим способом підвищення економічної ефективності медичної допомоги, сприяє незалежності пацієнта та унеможливлює внутрішньолікарняну передачу інфекції в закладах охорони здоров’я.

Незважаючи на те, що в Україні за останні 5 років розроблені та пропілотовані різні моделі надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз, жодна з цих моделей так повноцінно і не запрацювала.

Природний хід розвитку туберкульозу, як соціальної хвороби, що потребує довготривалого лікування, а також його фактори ризику та основні детермінанти, спонукають застосовувати підхід, оснований на програмах і стратегіях, що орієнтовані на потреби пацієнта. Шлях, який проходить пацієнт – від діагнозу до лікування, і, в кінцевому рахунку, до одужання – більш зручний за умови застосування саме вказаного підходу.

Для того щоб це відбулося, потрібно змінити принципи лікування туберкульозу і перейти від моделі з переважанням стаціонарного лікування, при якому лікування, значною мірою, здійснюється ізольовано від системи первинної медико-санітарної допомоги, до моделі, що реалізується на рівні місцевих громад і направляється системою первинної медико-санітарної допомоги.

Разом з цим, у зв’язку з недостатніми знаннями працівників первинної медико-санітарної допомоги основ інфекційного контролю, з’явиться ризик їх інфікування туберкульозом та можливість виникнення професійного захворювання.

Запуск онлайн-курсу з інфекційного контролю за туберкульозом для працівників первинної медико-санітарної допомоги дозволить уникнути зазначених ризиків, шляхом донесення знань доступним методом якомога більшій кількості працівників.

Викладачі

Ляшко Віктор Кирилович

Лікар, магістр державного управління у сфері охорони здоров’я, експерт з питань інфекційного контролю. Має понад 10-річний досвід провадження інфекційного контролю за туберкульозом в закладах охорони здоров’я, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз. З 2012 року очолював Експертно-консультаційну робоча група з інфекційного контролю за туберкульозом при Державній санітарно-епідеміологічній службі України. З 2014 року очолює громадську організацію “Інфекційний контроль в Україні”, яка є членом Міжнародної асоціації з інфекційного контролю та Європейського комітету з інфекційного контролю.

Александрін Андрій Валерійович

Лікар-епідеміолог, експерт з питань інфекційного контролю, к. мед. н. З 2003 року вроваджує інфекційний контроль в закладах охорони здоров’я на різних ланках державного та недержавного секторів. Займав посади від помічника епідеміолога регіональної СЕС до керівника центру грипу та ГРВІ ЦСЕС МОЗ України. Консультував ВООЗ, ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації. З 2012 по 2017 року координував напрямок інфекційний контроль в Проекті USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні». З 2012 р. є співзасновником, а з квітня 2017 р. очолює Національну експертну групу з інфекційного контролю (NEGIC). Експерт ГО “Інфекційний контроль в Україні”. Організував та брав участь (в якості тренера) у більш ніж 200 семінарів та тренінгів з інфекційного контролю. Автор близька 100 публікацій та посібника «Профілактика туберкульзу».

Терлеєва Яна Сергіївна

Фтизіатр, завідувач Центру контролю за соціально небезпечними хворобами ДУ “Центр громадського здоров’я МОЗ України”. З 2012 року на національному рівні опікується питаннями подолання епідеміє туберкульозу в Україні. Очолює ряд робочих груп Міністерства охорони здоров’я, зокрема з питань підготовки пропозицій до номенклатури лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за кошти державного бюджету. З 2016 року визначена національним координатором з трансграничного контролю за туберкульозом.

Курпіта Володимир Іванович

Експерт з громадського здоров’я, переможець відкритого конкурсу на посаду генерального директора ДУ “Центр громадського здоров’я МОЗ України”. Лікар-інфекціоніст. Працював у Всесвітній організації охорони здоров'я, очолював громадську організацію ЛЖВ - Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ. У 2014 році три місяці пропрацював головою Державної служби боротьби з ВІЛ/СНІДом та іншими соціально небезпечними захворюваннями.

Лапій Федір Іванович

Кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО ім. П.Л.Шупика. У 2012-2014 роках був секретарем Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики. Від 2014 року - експерт консультативно-експертної групи “Вакцини та імунобіологічні препарати” Державного експертного центру МОЗ України, член Центральної групи оперативного реагування щодо несприятливих подій після імунізації при МОЗ України. Автор більше 40 друкованих праць, співавтор навчального посібника „Актуальні питання вакцинопрофілактики інфекційних хвороб у дітей”, національних підручників “Дитяча імунологія” та “Дитячі інфекційні хвороби”. Член Європейського товариства з дитячих інфекційних хвороб (ESPID), член правління громадських організацій “Всеукраїнська асоціація дитячої імунології” та “Батьки за вакцинацію”.

Бріндак Данило Вікторович

Кандидат медичних наук, експерт з питань інженерного компоненту інфекційного контролю за туберкульозом. Має відповідну сертифікацію з інженерних аспектів попередження внутрішньолікарняної трансмісії туберкульозу, питань експлуатації та повірці шаф біологічної безпеки I класу, II класу та ламінарних шаф. Відвідав майже всі обласні протитуберкульозні заклади України з менторінговими візитами з метою надання консультацій та навчання на робочому місці з питань інфекційного контролю за туберкульозом. Розробник та тренер на понад 30 тренінгів з інфекційного контролю за туберкульозом співробітникам фтизіатричної, санітарно-епідеміологічної, пенітенціарної служб, представникам громадських організацій.